Гра багатогранна, вона розвиває, виховує, розважає, соціалізує. Але історично одна з головних її задач — навчання. З моменту свого виникнення гра постає основною формою відтворення реальних життєвих ситуацій, сприяє виробленню необхідних людських рис, якостей, навичок, звичок, розвитку здібностей. Так, у давніх Афінах (VI–IV ст. до н. е.) процес виховання й навчання здійснювався в дусі змагань: діти постійно змагалися з гімнастики, у танцях, музиці, малюванні, самостверджувались і відшліфовували свої кращі якості. У Західній Європі в епоху Відродження й реформації Т. Кампанелла й Ф. Р рабле пропагували принцип ігрового навчання (коли учні в грі опановують основи наук). У XV–XVII ст. Я я. А. Коменський закликав усі «школи-майстерні» перетворити на місця ігор. На його думку, навчання в будь-якій школі може стати універсальною грою, яка відповідає віку кожного учня. У своїх трудах гру як особливу форму навчання рекомендували Ж.-Ж. Р руссо й Ф. Фрабель.
Поняття «гра» в педагогічній літературі трактується досить по-різному. За Г. Селевком, гра — «це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється самоуправління поведінкою». І. Підласий трактує пізнавальну (дидактичну) гру як «спеціально створені ситуації, що моделюють реальність, із яких учням пропонується знайти вихід». У педагогічній енциклопедії читаємо: «Гра — засіб фізичного, розумового та морального виховання дітей».
Дійсно, гра — це складне, багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі з географії. Будь-яка гра включає три основні етапи:
Характеристика педагогічних технологій 31
• підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);
• безпосереднє проведення гри;
• узагальнення, аналіз результатів.
На відміну від розвивальних, навчальні ігри мають певні істотні характеристики та сталу структуру. До основних взаємопов’язаних компонентів гри належать (за В. Коваленком, П. Підкасистим):
• ігрова задумка;
• правила;
• ігрові дії;
• дидактичні завдання (пізнавальний зміст);
• обладнання;
• результат гри.
Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:
• добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
• ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри;
• мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);
• дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
• багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
• переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший;
• має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення) психологічний (самоствердження, самооцінка);
• має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В. Кругляков, 1998).
На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі навчальної гри: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання.
Класифікація педагогічних ігор (за Г. К. Селевком)
фізичні інтелектуальні трудові соціальні психологічні
комунікатив-
ні, діагнос-
тичні, профо-
рієнтаційні,
психотехнічні
репродук-
тивні, про-
дуктивні,
творчі
пізнавальні,
виховні,
розвиваючі
навчальні,
тренінгові,
контролюю-
чі, узагаль-
нюючі
За областю діяльності
За характером педагогічного процесу
предмет-
ні
сюжетні рольові ділові
іміта-
ційні
драмати-
заційні
За ігровою методикою
фізкультур-
ні, спортив-
ні, народні,
військово-
прикладні
трудові,
технічні,
виробничі
музичні,
театральні,
літературні
суспільствознавчі, економічні,
комерційні, управлінські
математич-
ні, хімічні,
біологічні,
фізичні, еко-
номічні
За предметною областю
технічні, із
засобами пе-
ресування
настільні, кім-
натні, вуличні,
на місцевості
комп’ютерні,
телевізій-
ні, ТЗН
без предме-
тів, з пред-
метами
За видом ігрового середовища
В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обстановка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикладом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія тощо.
Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій (методику проведення дискусії, конференції, бесіди, диспуту). В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідування, урок-суд).
У рольових іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. М між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведення таких ігор доцільно використовувати такі типи нестандартних уроків: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція.
Усі навчальні ігри, активізуючи увагу, підвищуючи інтерес до вивчення предмета, мають спільні вимоги до проведення: коли гра вже почалася, ніхто не має права втручатися й змінювати її хід (лише корегує дії учасників, якщо вони змінюють мету гри), наприкінці кожної гри мета аналізується та обговорюється, констатуються результати, оцінюються (словесно) результати.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:
• спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі);
• орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності);
• виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету);
• контрольно-оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).
Фрагмент уроку:
„Мозковий штурм” – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень у процесі спільного висловлення думок. Цей принцип дає можливість за короткий час висловитись великій кількості учнів, що є передумовою вироблення найбільш розумного рішення.
Методика проведення цього виду активної роботи полягає в наступному:
- Учитель ставить завдання і розповідає про правила його виконання. Мета „штурму” – запропонувати найбільшу кількість варіантів виконання завдання.
Поради:
- примусьте працювати свою уяву, не відкидаючи навіть ті ідеї, які суперечать загальноприйнятій думці;
- не давайте оцінку і не робіть підсумки зразу.
- Згруповані учасники „мозкового штурму” розвивають ідеї, відбирають ті, які допомагають знайти відповіді, знаходять спільне рішення.
- Ведучий, як правило учитель, підбиває підсумки дискусії.
„Мозковий штурм” – ефективний шлях здіснення свободи слова, свідомого засвоєння знань.
Термін „інтерактивне навчання” означає певний порядок інформаційної взаємодії між суб’єктом навчального процесу і навчальним середовищем. В. Гузєєв розрізняє три порядки інформаційної взаємодії:
- інтраактивний,коли інформаційні потоки відбуваються всередині учня, а потім переносяться у навчальне середовище (створюється при самостійній навчальній діяльності школярів);
- екстраактивний, коли інформаційні потоки спрямовані від навчального середовища до учня;
- інтерактивний, коли між учнем і навчальним середовищем налагоджується діалог.
Таблиця 3. Структура інтерактивного навчання
Проблем на уроці можна розглянути кілька, і всі обов’язково розв’язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, прийняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи.
Діалог – це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку – різних груп учнів, з другого – учнів і учителя з метою спільного пошуку рішення. Тому воно направлено на пошук спільних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах. Як доводять дослідження, групові дискусії сприяють засвоєнню 50% матеріалу.
Дискусії – це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми. Корисні тим, що дають можливість активізувати розумову діяльність дітей, уміння висловлювати власні думки, використовувати набуті знання.
„Мозкова атака” достатньо популярний засіб навчання у дискусії. Ведучий пропонує якусь проблему або життєву ситуацію, для її вирішення пропонується якомога більше альтернативних засобів, які потім аналізуються самими школярами.
Форми організації дискусії
„Дерево рішень” – метод усіх можливих варіантів. Цей метод застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення, події в минулому. Учні мають зрозуміти механізм складних рішень, роль викладача – заносити (можна залучати дітей) у колонки переваги і недоліки кожного з них. У ході обговорення школярі заповнюють таблицю.
Результати обговорюються, викладач порівнює отримані результати, відповідає на поставлені запитання. Дискусія проходить у стилі телевізійного ток-шоу.
Методика проведення дискусії:
- Учитель ставить проблему, учні її обговорюють. У дискусії беруть участь за регламентом 3-5 дітей.
- Інші школярі через 15-20 хвилин беруть участь в обговоренні.
- Після закінчення дискусії учитель підбиває підсумки, дає оцінку учасникам дискусії.
Структуровані дебати. Це змагання між двома командами.
Основні умови:
- кожна команда повинна ретельно готувати свої аргументи: вирішити, які пункти, підтверджені джерелами та документами, висувають виступаючі, бути готовими до аргументів супротивників;
- учасники дебатів виступають послідовно.
Перемога надається команді, яка більш ефективно й аргументовано довела свої позиції і спростувала протилежні.
До активних форм навчання, які сприяють засвоєнню до 70% матеріалу, відносяться рольові ігри. Під час їх проведення розігруються ситуації, які учням не траплялися у повсякденному житті. Кожна рольова гра може тривати декілька хвилин, за цей час школяр має розіграти певну ситуацію всіма придатними для цього засобами. Метою рольових ігор є допомога учням у дослідженні їх почуттів, думок та дій у вільній сприятливій обстановці. Рольові ігри можуть дати багатий матеріал для обговорення.
Комментарии
Отправить комментарий