Проектна технологія

      Метод проектів як педагогічна технологія складається з певної кількості кроків – операцій , які виконують відповідні завдання . Метою й завданнями методу проектів є :   

1)    створити умови під час освітнього процесу , за яких  його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності  учня ;

2)    навчити учнів здобувати знання самостійно , застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань ;

3)    сприяти учневі в здобутті комунікативної компетентності , тобто здатності працювати у групах , рольової компетентності , тобто виконувати соціальні ролі ;

4)    розширити коло спілкування дітей , знайомити їх з іншими культурами ;

5)    сприяти розвиткові умінь учнів користуватися дослідницькими прийомами;

6)    стимулювати інтерес учнів до визначеної проблеми , прагматичну зацікавленість до практичного застосування отриманих результатів ;

7)    формувати прогностичні уміння й навички учнів ;

8)    стимулювати ініціативність , рішучість , навички співробітництва ;

9)    розвивати логічне мислення .

               Розмаїття цілей  і завдань проектування свідчить про його полефункціональність , Розробляючи концептуальні положення методу проектів , М. Чанова виділяє такі його функції :

       а)  пізнавальну ( під час проектування учні здобувають нові знання та вміння) ;

       б)  цілісно – орієнтаційну ( спрямованість діяльності людини на певні цінності ) ;

       в)  комунікативну ( навички спілкування в групі ) ;

       г)  практичну ( діяльнісний аспект проектування ) ;

       г)   гуманізації ( особистість учня стає епіцентром діяльності вчителя ) ;

       д)  критеріально – оціночну ( зовнішнє оцінювання й оцінювання вчителем відбуваються за встановленими заздалегідь критеріями ) .

 Логіка принципів ,полу функціональність за призначенням , спроможність виконати низку важливих цілей і завдань – усе це свідчить про цінність методу проектів , яка полягає ще й у тому , що він є :

Ø життєвою педагогічною технологією ;

Ø звертанням до дійсних фактів сучасності ;

Ø корисним ;

Ø таким , що відповідає потребам доби ;

Ø засобом формування в учнів умінь планувати роботу  ;

Ø інструментом підвищення мотивації учнів для отримання знань ;

Ø алгоритмом набуття учнями досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя ;

Ø технологією . що має мотиваційну спрямованість і розвивальне значення ;

Ø сприянням розвиткові в учнів самосвідомості .

        Аналіз літератури засвідчив , що дослідники методу проектів не акцентують увагу на змістовому наповненні діяльності з проектування . Це пов’язано з тим , що зміст роботи залежить від багатьох чинників .

        М. Чанова називає однією з ознак методу проектів його алгоритмізованість. Метод проектів як педагогічна технологія має певну структуру , яка за своєю сутністю відбиває загальну логіку проектної діяльності . Відомий український філософ С. Кримський пропонує такий підхід до визначення логіки проектної діяльності .

      Автори навчально- методичного посібника «Освітні технології» виділяють етапи методу проектів :

1.     Підготовка ( визначення теми і мети проекту ) .

2.      Планування :

 а) визначення джерел , засобів збору , методів аналізу інформації , засобів представлення результатів ;

 б) встановлення критеріїв оцінки результату і процесу .

       3.   Збір інформації ( спостереження , робота з літературою , анкетування , експеримент ) .

       4. Аналіз ( аналіз результатів , формулювання висновків ) .

       5. Подання й оцінка результатів ( усний , письмовий звіт , оцінка результатів і процесу дослідження ) .

       Оскільки застосування методу проектів вимагає витрати досить великої кількості часу , серйозної , ґрунтовної  підготовки , технологія проектування почала асоціюватися з формами позакласної роботи з навчальних предметів .

        Реалії сучасного навчально- виховного процесу свідчать про можливість ефективного застосування методу проектів у межах класно – урочної системи . Аналіз літератури з методу проектів дозволяє визначити інтегровану структури роботи з проектування . Виходячи з тези , що метод проектів є особистісно  зорієнтованою педагогічною технологією,  доцільно запропонувати модель , яка демонструє логічний , умотивований зв’язок між етапами методу проектів та етапами особистісно зорієнтованого уроку.

         Метод проектів варто розглядати як колективну творчу діяльність . Подібні моделі навчання вже існували в практиці шкіл . Але використання методу проектів  було обмеженим , оскільки це вимагало створення відповідних умов . серед яких О. Паламарчук виділяє такі :

Ø орієнтація на узагальнену цілісну діяльність учнів ;

Ø підхід до навчання як до технологічного процесу , гри , дискусії ;

Ø визначення не тільки логіко – змістової сторони діяльності , а й її послідовності , наступності , самостійності ;

Ø утворення макро-  і мікрогруп як форми комунікативної діяльності , що сприяє гармонізації інтересів особистості та колективу ;

Ø формування та розвиток соціального досвіду учнів  .

Фрагмент уроку:

Написати твір на морально-етичну чи суспільну тему 

Процес лінгвістичного аналізу тексту складається з кількох етапів . Типологічний аналіз передбачає визначення актуального членування речень ( «відоме» - тема , «нове» - рема ) , способу зв’язків  між реченнями ( ланцюжковий , паралельний , зв’язок через комунікативне завдання ) , загального запитання до тексту ( що робили ? , який ? , чому ? тощо ) , сфери вжитку тексту ( діалог з мистецтвом , суспільні відносини , юридична царина , побут ) , мовних засобів . Синтаксичний аналіз ставить за мету визначення типових синтаксичних конструкцій , наявних риторичних фігур ( запитань , вигуків , звертань тощо ) , інверсії . Лексичний аналіз передбачає визначення тропів ( епітетів , метафор , метонімій тощо ), елементів народнопоетичної лексики , слів-символів .

          Кожна ланка лінгвістичного аналізу має бути органічно поєднана з комунікативним завданням ( з якою метою  автор використав той чи інший елемент ) . Результатом лінгвістичного аналізу є визначення типу ( розповідь , опис , роздум ) та стилю тексту ( художній , публіцистичний , офіційно-діловий , розмовний , науковий ) , складання плану , добір заголовка , визначення тематики ( теми , підтеми , мікротем ) .