Технологія проблемного навчання

Технологія проблемного навчання поширилася в 20–30-х роках у радянській та зарубіжній школі. Проблемне навчання базується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога й педагога Дж. Дьюї (1859–1952), який заснував у 1894 р. в Ч чикаго дослідну школу, в якій навчальний план було замінено ігровою і трудовою діяльністю. Заняття читанням, лічбою та письмом проводилися лише у зв’язку з потребами — інстинктами, які виникали в дітей спонтанно, у міру їх фізіологічного дозрівання. Дьюї виділив чотири інстинкти для навчання: соціальний, конструювання, художнього вираження, дослідницький.
Для задоволення цих інстинктів дитині надавались як джерела пізнання: слово, твори мистецтва, технічне обладнання. Діти втягувались у гру і практичну діяльність — працю.
Фундаментальні роботи, присвячені теорії і практиці проблемного навчання, з’явилися наприкінці 60-х — початку 70-х рр. XX століття. Великий внесок у розробку технології проблемного навчання зробили вчені Т. В. Кудрявцев, А. М м. матюшкін, М. І. М махмутов, В. Оконь та ін.
Концептуальні положення технології проблемного навчання (за Дж. Дьюї)
• Дитина в онтогенезі повторює шлях людства в пізнанні.
• Дитина, як активний суб’єкт навчання, засвоює матеріал не просто слухаючи чи сприймаючи органами чуття, а для задоволення потреб у знаннях, які виникли у неї.

Умовами успішності навчання є:
— проблематизація навчального матеріалу (знання — діти здивовані та зацікавлені);
— активність дитини (знання повинні засвоюватися із задоволенням);
— зв’язок навчання з життям дитини, грою, працею.
Цілі та завдання проблемного навчання:
• набуття знань, умінь, навичок;
• засвоєння способів самостійної діяльності;
• розвиток пізнавальних і творчих здібностей.
Під час проблемного навчання вчитель не повідомляє знання в готовому вигляді, а ставить перед учнем завдання (проблему), зацікавлює його, викликає в нього бажання знайти спосіб її розв’язання.
Методичні прийоми, які використовуються вчителем для створення проблемних ситуацій:
• учитель підводить учнів до суперечності й пропонує їм самостійно знайти спосіб її вирішення;
• зіштовхує протиріччя практичної діяльності;
• викладає різні точки зору з одного й того ж питання;
• спонукає учнів робити порівняння, узагальнення, висновки з ситуацій, співставляти факти;
• ставить конкретні запитання (на узагальнення, обґрунтування, конкретизацію, логіку мислення);
• визначає проблемні теоретичні і практичні завдання (наприклад, частково-пошукові або дослідницькі);
• ставить дослідницькі завдання (наприклад, з недостатніми або надлишковими даними, з суперечливими даними, свідомо допускаючи помилки тощо).
За ступенем пізнавальної самостійності учнів проблемне навчання здійснюється в трьох основних формах: проблемний виклад; частково-пошукова діяльність та самостійна дослідницька діяльність.
Під час проблемного викладання вчитель, поставивши проблему, розкриває шлях її вирішення, демонструє учням хід наукового мислення, змушує їх слідкувати за діалектичним рухом думки до істини, робить їх немовби співучасниками наукового пошуку.

Дослідницька діяльність є в повній мірі самостійним пошуком учнем розв’язання проблеми.
Технологія проблемного навчання сприяє не тільки набуттю учнями необхідної системи знань, умінь та навичок, але й досягненню високого рівня їх розумового розвитку, формуванню в них здатності до самостійного оволодіння знань шляхом власної творчої діяльності, розвиває інтерес до навчальної праці; забезпечує ґрунтовні результати навчання.


Фрагмент уроку:


І етап. Каліграфічна хвилинка
Ця робота супроводжується мовленнєвою діяльністю у формі розповіді-умовиводу, виявленням закономірностей групування слів, повторенням вивченого раніше.
Приклад № 1
Проміння, лящ, джерело, бабуся, ведмежа.
Завдання:
  • уважно прочитайте
  • знайдіть три літери, які ми будемо прописувати каліграфічно, всі вони знаходять в іменнику І відміни
  • перша в корені і позначає приголосний звук
  • друга у суфіксі і позначає голосний звук
  • третя є закінченням цього слова
Варіант відповіді:
б – позначає приголосний у корені баб
у – позначає голосний у суфіксі ус
я- у закінченні
аабу аббу абуу
Завдання: знайти закономірності написання букв, написати.
Приклад № 2
Гу..ик, бо..вий, т..хкає, кукуру..а, зна..мий, дз..бати.
Завдання:
  • уважно прочитайте
  • визначіть буквосполучення, які ми будемо каліграфічно писати. З їх допомогою ці слова діляться на 3 рівні групи.
За якою ознакою?
Варіант відповіді: Ми напишемо буквосполучення:
дз – у іменнику
ьо – у дієслові
йо – у прикметнику
Приклад № 3
а — в                  ж — и                о — р
 \    ∕                     \     ∕                   \    ∕
 б                         з                         ?
Завдання: з’ясуйте, яка тут закономірність, що ми будемо писати на каліграфічній хвилинці.
Варіант відповіді: у перших двох групах написано по три букви.
Буква, яка стоїть знизу, знаходиться в алфавіті між двома верхніми – отже, ми прописуємо букву п.
Завдання: напишіть ланцюжок з цією літерою, знайшовши закономірність
па  пб  пв…
ІІ етап. Словниково-орфографічна робота
Ця робота спрямована на увагу та активізацію логічного мислення.
Приклад № 1
захід           боєць             заєць
вежа           ганчірка            ?
Завдання:
  • уважно подивіться на цей запис і назвіть слово зі словника, з яким познайомимося на уроці
  • Яке це слово? Доведіть.
Варіант відповіді: Це слово вечір, ми дізналися, що слово заєць побудовано із першого і другого складу перших двох слів.
Приклад № 2
магазин – продавець
лікарня – лікар
театр – актор
майстерня – ?
Завдання:
  • прочитайте,
  • уважно прослідкуйте за логічними парами,
  • назвіть нове слово зі словника, над яким ми сьогодні попрацюємо.
Варіант відповіді: Це слово майстер, ми зробили такий висновок з попередніх пар.
ІІІ етап. Вивчення нового матеріалу
На цьому етапі уроку учням не повідомляється тема, вони самостійно її формулюють, виходячи з поставлених перед ними задач, самостійно шукають шляхи рішення проблеми, формулюють правило.
Приклад № 1
Мешканці в’їжджали в нові будинки
Будинки стояли в кінці вулиці.
Завдання:
  • визначити відмінок підкресленого іменника
  • довести сою правоту
  • сформулювати тему нашого уроку
Варіант відповіді: Тема: Відмінювання іменників у множині. Називний і знахідний відмінки.
Приклад № 2 (а тут, навпаки, тема дається, а саме правило учні формулюють самостійно, шляхом рішення проблеми).
Тема: Відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку.
ліс, кінь, гай
Завдання:
  • визначити рід
  • поставити в орудний відмінок
Ліс|ом|       кон|ем|       га|єм|
  • чому різні закінчення ?
  • спробуйте довести!
Допоміжна таблиця
-ом-ем-єм
Ліс – лісом                   день – днем                  гай – гаєм
Дуб – дубом                 ніж – ножем                 край – краєм
Степ – степом             меч – мечем                 рій – роєм
Завдання:
  • зверніть увагу на кінцевий приголосний основи в іменнику кожного стовпчика
  • і сформулюйте правило.
Варіант відповіді:
|-ом| – на тв. приг., крім |ж, ч, ш|
|-ем| – на м’який приг. та |ж, ч, ш|
|-єм| – на |й’|
ІV етап. Закріплення
Тема: Відмінювання прикметників в однині.
Завдання:
  • прочитайте речення;
  • зверніть увагу на прикметники, визначте їх відмінок;
  • запишіть, орієнтуючись на таблицю.
Н. в.Р. в.Д. в.З. в.Ор. в.М. в.
1*
2**
3*
4**
5*
Варіант відповіді:
  1. Після короткої літньої ночі настав чудовий ранок. 3. У вишневому садочку соловейко щебетав. 1. Співає мені мати золоті пісні. 5. Всі раділи літньому сонечку. 4. Ранньою росою вмивається зелена травиця.
Такі завдання дають змогу стимулювати увагу, вміння будувати міркування, логічно мислити, вчитися із задоволенням.

Комментарии