Технологія інтерактивного навчання

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interakt», де «inter» – взаємний і «act» – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Таке навчання передбачає роботу в парах, трійках, малих і великих групах, навчальні ігри, дискусії тощо.                                                      

Інтерактивний – коли між здобувачами освіти  та навчальним середовищем налагоджений діалог. При використанні інтерактивних методів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри, тому такі методи сприяють формуванню в здобувачів освіти умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмосферу співпраці, творчої взаємодії в навчанні.
Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров'я, забезпечення пріоритетного розвитку людини - ос­новні завдання, які стоять перед навчальним закладом. У зв'язку з цим основна мета вчителів-словесників полягає у сприянні мовленнєвому роз­виткові здобувачів освіти, які б уміли змістовно, зв'язно і стилістично грамотно висловлювати свої думки. Навчання як потужний освітньо-культурний чин­ник має бути спрямоване на розкриття внутріш­ніх ресурсів особистості учня, виявлення вже закладених у ньому потенційних можливостей. Ефективність навчання залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кож­ного уроку, застосувати оптимальні педагогічні технології, які б проектували кінцеві якості осо­бистості (учня).

Потрібно надавати перевагу тим методам, які звернені до свідомості й активності учнів у на­вчанні. Саме інтерактивне навчання, як різновид активного, має свої закономірності, особливості. Процес навчання - це не автоматичне вкла­дання програмового матеріалу в голову учня. Сучасні підходи до навчання рідної мови вели­кого значення надають розвиткові усного та пи­семного мовлення, мовленнєвій культурі особис­тості. А комунікативно-діяльнісний підхід якраз і передбачає орієнтацію уроку на мовлення, на мо­ву як засіб спілкування й пізнання. Спілкування у комунікативній функції є особливим видом інте­лектуальної мовленнєвої діяльності. Мовець неод­мінно ставить перед собою певні завдання й на­магається їх виконати. Основним з-поміж таких завдань у спілкуванні вважають повідомлення та вплив на адресата. Від цього залежить вибір мов­них засобів, жанр і стиль висловлювань. Розв'яза­ти це завдання допоможе робота в групах, де учні роблять перші кроки до толерантного спілкуван­ня, де виховується в них повага до особистості, виробляється вміння цінувати думку опонента, пе­реконливо доводити істину, виявляти наполегли­вість в обстоюванні своєї позиції.

У процесі спілкування люди користуються одні­єю і тією ж мовою, але при цьому мовлення в них різне - глибоко індивідуальне, для якого харак­терні певний словниковий запас, фонетична ви­мова, інтонація, темп, будова речень, оформлен­ня думки. Завдання вчителя - сприяти підвищенню куль­тури мови, яка є показником рівня культури дум­ки. А щоб говорити і писати добре, правильно, треба вміти добирати в конкретній ситуації спіл­кування найвдаліші, найдоречніші мовні засоби. Маємо виплекати в душі дитини прагнення мов­ної майстерності, якій властиві образність та твор­чість. Передуватиме цьому всебічна робота над словом, структурою речення. Досягти цього мож­на тільки навчаючи, систематично спостерігати за словом, перетворювати думку на слово.

 Під час подорожей до "джерел живого сло­ва" діти напрочуд легко засвоюють нові й малові­домі слова, вчаться вкладати свої почуття в певну словесну

8

форму. Проте реалізація завдань, пов'я­заних із формуванням умінь створювати вислов­лювання різних типів, потребує поглиблення і кон­кретизації в складанні й доборі системи вправ, особливо в процесі вивчення граматичного мате­ріалу. Засвоєння мови на матеріалі окремих слів, словосполучень чи розрізнених речень не дасть бажаного результату. Адже в основному ці слова й конструкції пасивні, вони рідко активізуються, бо не викликають в уяві дитини живописних обра­зів. Тому на уроці має звучати "живе" слово, яке повнокровно функціонує у найкращих зразках тек­стів художнього стилю, фольклорі.

 «Дерево знань»

Перед учнями  знаходиться  «дерево знань» (гілочка). На  ньому висять плоди – запитання.  Запитання різної складності. Кожна група  по черзі   зриває   і дає відповіді на дане запитання. Перед тим як дати відповідь, учні можуть  порадитися із представниками своєї групи.

Приклади запитань:

·     Що називається іменником? (приклад)

·     Які іменники пишуться з великої літери, а які з маленької?

·     Як називаються іменники, що відповідають на питання Хто?, на питання Що?

·      Як змінюються  іменники?

·     Іменник має роди. Назвіть їх?

·     Чим виступає в реченні  іменник?

«Анаграми»

Муамся               тиам               ньенка                

Нямума              тумася            сенькамаму

Прочитайте слова про себе. Прочитали слова всі вголос. Як ми можемо назвати ці слова?  (синоніми, ласкаві слова). А тепер подивіться на дошку.

Утворіть словосполучення іменника з  прикметником  і запишіть їх в зошит.

(творча вправа, колективна робота)

Мати (яка?)

Матуся (яка?)                               

Ненька (яка?)

1.   З останнім словосполученням складіть  речення. Краще речення запишемо в зошиті і на дошці.  Діти, давайте з вами розрізнимо іменник серед інших частин мови.  В даному реченні прочитати слова, поставити до них питання і назвати частини мови.

2.  Підкреслити головні і другорядні члени речення. Чим виступає в реченні іменник?

 «Кола на воді»          

Клас ділиться на 5 груп. Кожна група вибирає картку зі словом (стіна, квітка, сонце, місяць, папір), записують на аркуші стовпчиком. На кожну букву добираються інші слова, до слів – речення. На основі отриманих результатів складають оповідання, історію, казку, вірш. На проведення даної гри відводиться 10 хвилин.

Наприклад:

С – сніжок – настав ранок – прокинулась сніжинка.

Т – танок – закружляла у веселому танку.

І – іній – іній укрив усе навкруги.

Н – небо – небо посилало сонячне проміння.

А – акація – сніжинка сіла на акацію перепочити.

         Презентація роботи. По закінченні представник групи презентує казку, оповідання, вірш і т.п.

           Щоб учні виявили бажання це все знати і розуміти, на допомогу приходять саме інтерактивні методи , коли слабші учні стараються, працюючи в групах, не підвести своїх одногрупників.

​  Наприклад,відновити тексти, доповнюючи речення однорідними членами. Накреслити схеми речень з узагальнювальними словами.

У чудових українських піснях, ..., ... зустрічаємо слова з пестливими, зменшувальними суфіксами. Це створює атмосферу доброзичливості й ... . Українську мову шанують у світі. Твори наших письменників перекладено в багатьох країнах ..., ..., ... .

-​ Однорідні члени речення підкреслити.

-​ Якою частиною мови вони виражені?

-​ З’ясувати позицію однорідних членів стосовно пояснюваних ними слів.

«Мозкова атака».

Учні висловлюють думки щодо вживання розділових знаків у виписаних реченнях.

Ігровий пошук «Вірю-не вірю».

Учні повинні погодитися із твердженням учителя або спростувати.

До словосполучень належать поєднання таких слів:

-​ підмет + присудок; -​ повнозначне слово + повнозначне слово;-​ службове слово + повнозначне слово;-​ повнозначне слово = повнозначне слово (з’єднані сурядним зв’язком).

Особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів робота в малих групах. Її використовую для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі мають можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає час учням подумати, обмінятися ідеями, озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію.