Технологія програмованого навчання почала активно впроваджуватися в освітню практику з середини 60-х рр. XX століття. Основна мета програмованого навчання полягає в поліпшенні управління навчальним процесом. Біля витоків програмованого навчання стояли американські психологи і дидакти Н. Краудер, Б. Скіннер, Б. Прессі. У вітчизняній науці технологію програмованого навчання розробляли П. Я я. Гальперін, л. Н. ланда, А. М м. матюшкін, Н. Ф. Тализіна та ін.
Технологія програмованого навчання — це технологія самостійного індивідуального навчання за заздалегідь розробленою навчальною програмою з допомогою спеціальних засобів (програмованого підручника, особливих навчальних машин, ЕОМ тощо). Вона забезпечує кожному учневі можливість здійснення навчання відповідно до його індивідуальних особливостей (темп навчання, рівень научуваності тощо).
Це технологія самостійного індивідуального навчання за на-
перед розробленою навчальною програмою з допомогою спе-
ціальних засобів (програмованого підручника, особливих на-
вчальних програм, ЕОМ та ін.), що забезпечує кожному учню
можливість здійснення навчання у відповідності до його інди-
відуальних здібностей (темп навчання, рівень навченості та ін.)
Характерні особливості програмованого навчання:
♦♦розподіл навчального матеріалу на окремі невеликі части-
ни, що легко засвоюються;
♦♦ включення системи приписів з послідовного виконання від-
повідних дій, що спрямовані на засвоєння кожної частини;
♦♦ перевірка засвоєння кожної частини: в разі правильного
виконання учень отримує нову порцію матеріалу, а за не-
правильного — отримує допомогу та додаткові пояснення;
♦♦ фіксація результатів виконання контрольних завдань, які
стають доступними як для самих учнів (внутрішній зворот-
ний зв’язок), так і педагогу (зовнішній зворотний зв’язок)
Комментарии
Отправить комментарий