Технологія розвитку критичного мислення

Виявлено, що до інтерпретації психологічної сутності поняття “критичне мислення” вчені підходять по-різному. Найхарактернішим напрямом дослідження в цьому плані є виділення критичності лише як окремої індивідуальної риси мислення особистості (П.П.Блонський). Окремі науковці (В.А.Крутецький, Б.М.Теплов) виділяють поняття "критичність розуму" як певну якість пізнавальної діяльності людини.

 Розглядаємо КМ як чинник розвитку особистості, тобто суб’єкта людських стосунків і свідомої самодіяльності, що має усвідомлену і стійку систему ставлень до себе та навколишнього світу і здатна самостійно діяти. Формування КМ при цьому виступає як спосіб розвитку, а останній – як показник розвиненості суб’єктності.

На підставі аналізу філософської, психологічної, педагогічної літератури ми дійшли висновку, що формування критичного мислення гальмується складним комплексом об’єктивних і суб’єктивних чинників. Серед них особливо негативним є здатність сприймати інформацію в результаті навіювання, здатність людини до конформізму.

Не дивлячись на варіативність поглядів вчених щодо поняття критичного мислення, всіх їх поєднує спрямованість на виділення певних ознак критичного мислення, які сприяють формуванню тих значимих знань та вмінь, що допомагають людині зорієнтуватися у навколишньому світі, отриманій інформації.

На основі теоретико-експериментального пошуку  з’ясовано ознаки КМ особистості, зокрема: здатність людини самостійно аналізувати інформацію, порівнювати з іншою інформацією і робити власні висновки; вміння бачити помилки або штучні спотворення в аргументації партнерів та в інших джерелах інформації; переглядати свої позиції, якщо вони не витримують критики; вміння розпізнавати пропаганду; вміння оцінювати суспільні явища, вчинки суспільних та політичних лідерів, окремих осіб з позиції загальнолюдської моралі; наявність розумної долі сумнівів, скепсису, прагнення до пошуків більш оптимальних рішень, дій, в конкретних ситуаціях; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій, поглядів; відкритість до сприймання інших поглядів, позицій, повага до їх різноманітності. Формування критичного мислення особистості забезпечить розвиток згаданих ознак.

Системний аналіз наукових джерел дозволяє з позицій формування ознак інтерпретувати КМ як здатність особистості  до самостійної оцінки явищ оточуючої дійсності, інформації, наукових знань, думок і тверджень інших людей, вміння бачити їх позитивні і негативні сторони, а також прагнення до кращого, більш оптимального розв’язання проблем, завдань, до перегляду існуючих догм, стереотипів, традицій.

Наукові судження окремих вчених дають нам підстави стверджувати, що періодом для активного розвитку мислення є молодший шкільний вік.  Критичному мисленню необхідно навчати. І це потрібно робити, починаючи з першого класу школи.

Досліджено, що учням початкових класів доступні такі мислительні операції як вміння самостійно здобувати знання, просуватися від конкретного до абстрактного, здатність до умовиводів, порівняння тощо. Названі якості є основою для формування ознак критичного мислення школярів. І хоч поряд з рисами, що сприяють формуванню КМ, учням початкових класів притаманні риси, які, на думку деяких вчених, унеможливлюють цей процес в школярів даної вікової категорії , що і вони відіграють певну роль у формуванні КМ молодших школярів, оскільки можуть служити опорою для формування окремих виявів КМ. Невелика частина педагогічних досліджень присвячується розвитку саме КМ в учнів, зокрема, початкових класів. (А.С.Байрамов, А.І.Липкіна, В.М.Сінельніков).

В останні роки проводяться дослідження, які підтверджують можливість формування в учнів початкових класів більш складних якостей, які забезпечують, обумовлюють розвиток КМ. .

Вище наведені позиції підтверджують наявність психологічних задатків для формування в учнів КМ, на великі можливості цього шкільного віку.

Отже, аналіз психолого-педагогічних джерел, щодо проблеми формування та розвитку КМ в школярів і, зокрема, в учнів початкових класів показав, що питання визначення цього феномену у молодших школярів висвітлено недостатньо. Тому, спираючись на всі продуктивні ідеї цих досліджень, ми розуміємо КМ учнів початкових класів як процес самостійного, нон-конформного, творчого ставлення до навчального матеріалу та інформації, яку вони отримують з різних джерел.

Методи й прийоми на етапі побудови знань.

 Коло ідей, змінювані трійки, читання з маркуванням тексту, читання в парах, узагальнення в парах, спрямоване читання, взаємне навчання, інсценізація навчаючи - вчуся, ажурна пилка, павутинка дискусії, дебати, твір-п'ятихвилинка(есе).